- розкіш
- [ро/зк'іш і ро/ск'іш]
-кош'і, ор. -к'іш':у, мн. -ко/ш'і, -ко/ш'іў
Орфоепічний словник української мови. - «Перун». 2008.
розкіш
Смотреть что такое "розкіш" в других словарях:
розкіл — іменник чоловічого роду … Орфографічний словник української мови
розкіс — іменник чоловічого роду … Орфографічний словник української мови
розкіш — I (життєва вигода, пов язана з багатством; розкішне життя); пишнота, пиха (надмірність у багатстві, оздобах, прикрасах, вигодах тощо); розкошування, розкошолюбство (розкішне життя) II ▶ див. багатство 3), щастя I … Словник синонімів української мови
розкільцювання — іменник середнього роду … Орфографічний словник української мови
розкільцювати — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
розкільцюватися — дієслово доконаного виду … Орфографічний словник української мови
розкільцьований — дієприкметник … Орфографічний словник української мови
Розкішне — іменник середнього роду населений пункт в Україні … Орфографічний словник української мови
розкішний — прикметник … Орфографічний словник української мови
розкішник — іменник чоловічого роду, істота той, хто живе в розкошах рідко … Орфографічний словник української мови
розкішниця — іменник жіночого роду, істота рідко … Орфографічний словник української мови
